Што для сэрца мне дорага, міла,
У чым сабе не магу адказаць,
Гэта славіць Хрыста песняй шчырай,
Яму словы падзякі спяваць...
Толькі Ен мой Гасподзь і Збавіцель -
Што мне лепшае ў свеце жадаць?
Ен пайшоў да нябес, Прымірыцель,
Каб мне месца ў раі рыхтаваць.
Бог даруе мне мір і надзею
У небе некалі ў славе заззяць.
А пакуль на зямлі, добрай дзеяй
Я Ісуса хачу праслаўляць.
Хай гарыць мае сэрца, палае
У жаданні Хрысту паслужыць.
Любіць моцна мяне Ен - я знаю;
Заўжды сілы дае свята жыць.
Час ляціць, і ўжо неўзабаве
Хрыстос будзе Сваіх сустракаць.
Хто жыццем сваім Бога праславіць,
Будзе ў вечнасці з Ім прабываць.
Комментарий автора: Аднойчы я прачытаў у Бібліі паводле Яна 14:3 :
\\\"І калі пайду і падрыхтую вам месца, прыйду зноў і вазьу вас да Сябе,
каб і вы былі, дзе Я.\\\"
Гэта дало мне натхненне для верша.
Дзякуй Госпад за ўсе!
Иван Супрунович,
Волковыск.Беларусь
Двадцать лет назад был найден Господом,вытащен из грязи,омыт,
очищен и,как каждый христианин,стараюсь служить Ему при помощи посланной Господом благодати.Стихи начал писать спустя
семь лет после уверования...У меня очень мало ярких метафор,все
больше глаголы повелительного наклонения,призывающие читателя
к самому главному в жизни... e-mail автора:i.suprunovich@gmail.com сайт автора:личная страница
Прочитано 10436 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : ВАВИЛОН - НЕВЫДУМАННЫЙ ГОРОД - Олег Хуснутдинов Наверно, это навеяно сказкой Салтыкова-Щедрина о разных городах глуповых, а может просто шальной, озорной ветер нашептал очередной рассказик о маленьком, невыдуманном городе в стране не верующих...
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
