(Присвячено Федору Артищуку, який відійшов у вічність)
Двадцятого століття син,
У двадцять перше він заглянув.
Закінчив вахту. Встав з колін.
Почув, як анголи „Осанну”
Співають Господу. До себе
Його покликало враз небо.
І зношене стареньке тіло
Душі втримати не зуміло.
Земне тяжіння обірвалось,
Як перетягнута струна.
Душа з життям не попрощалась.
Ось ці вінки і ця труна -
То тільки символ переходу.
Хто зможе вічного природу,
Премудрість, Божі таємниці
Тим пояснити, хто в темниці
Тілесних, грішних форм закутий?
Ось смерть прийшла. І плоті пута
По Божій волі розірвала.
... І брата Федора – не стало.
З його відходом ціла ера
У вічність канула. Архіви
Навряд чи збережуть папери
Про труд важкий на Божій ниві.
І про пости. Про довгі ночі
Проведені в молитвах слізних,
Про те, як людям ніс пророчі
Слова. Як розбивав залізні
Гріха кайдани на колінах.
Як наставляв чужого сина,
Як свого. Подвизався щиро
За тих, що похитнулись в вірі.
І голосом своїм, від роду
Таким пісенним і спокійним,
Будив людей. Благоговійно
Святе Письмо читав народу.
Вінчав щасливі юні пари.
За немовлят молився Богу.
А щоб солдатські тверді нари
Ставали м’ягшими в дорогу
Давав напуття новобранцям.
Спішив і вдень, вночі, і вранці,
І ввечері до всіх недужих
Такий ось був він - небайдужим.
Таким залишиться навіки-
Святим і мудрим чоловіком-
У пам’яті свого народу.
Одним із патріархів роду.
Цей день – і біль і радість наша.
Як виграє, як сяє чаша
Молитв вогненних в світлі раю!
Як праведника там вітають!
Здійснилися про Царство мрії.
А в нас сльоза тремтить на вії-
Прощатись з дорогими гірко...
Гори, палай, надії зірко!
Нехай печаль не душить груди,
Бо зустріч буде.
Комментарий автора: Завтра, 16 грудня, в останню дорогу проведуть колишнього просвітера церкви міста Нововолинська, що на Волині, єпископа, а пізніше і почесного пастора однієї з церков міста Сакраменто, що у Каліфорнії.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Средь монастырской тишины - Людмила Солма Что лично для меня, воспитанной в советское время в атеистической стране семьей моей верующей и интеллигентной харбинской бабушки, праздник Пасхи?!
Это, прежде всего, день единения нашей семьи, говоря современным языком: два события в одном- искренняя радость желанных встреч и светлая печаль доброй памяти о тех родных и близких, кого уже нет рядом с нами [живущими и здравствующими, собирающимися к общей ли молитве или встречающихся за семейным общим праздничным столом - плечом к плечу, рука об руку, глаза в глаза] в пресветлый день Святого Воскресения.
Я от всей души поздравляю Читателей с этим замечательно светлым весенним Пасхальным праздником!
Желаю духовного и телесного здоровья, счастья благополучия в согласии с неиссякаемой верой, надеждой и любовью!
Творческих удач и успехов во всех личных делах и поэтического вдохновения!
Христос Воскресе!
Христос Воскресе!
Христос Воскресе!
